Марта Костюк: Не маю конкретної суперниці, яка була б для мене особливо цікавою

Марта Костюк - одна з найкращих українських тенісисток не тільки сучасності, а й в історії. Один з лідерів нашої національної збірної.

Кореспондент ISPORT Василь Медвідь поспілкувався зі спортсменкою, яка розповіла багато чого цікавого не тільки про свою кар'єру, а й про життя загалом. 

- Багато фанатів мають матч, після якого вони остаточно закохались у теніс. Якщо спитати вас, який ваш матч здатен стати для інших таким моментом, який би ви назвали?

- Обидва матчі, які я б назвала, — це матчі, які я програла. Перший — на Олімпіаді 2024 року проти Донни Вєкіч, другий — у Мадриді або Римі проти Арини Сабалєнки. І для мене це дуже показово: теніс може бути яскравим і чіпляти людей навіть тоді, коли ти не виграєш. Перемоги, звісно, важливі, але вони не завжди визначають, наскільки гравець може надихати чи привертати увагу. І мені приємно це усвідомлювати.

Getty Images

- Яка суперниця для вас особисто є найцікавішою на корті, навіть якщо з нею складно грати, і чому?

- У мене немає якоїсь конкретної суперниці, яка була б для мене особливо цікавою. Мені загалом цікаво грати проти всіх гравчинь із топ-10, тому що це завжди додатковий челендж. Ці спортсменки зараз вищі за мене в рейтингу: когось із них я вже перемагала, когось — ще ні. І саме тому такі матчі особливо цінні. Вони дуже чітко показують, над чим мені потрібно працювати й наскільки я наразі за рівнем від топ-10 чи топ-5.

- Виступ на Кубку Біллі Джин Кінг.  Чи відчуваєте ви іншу відповідальність у матчах саме за збірну, чи виступаючи індивідуально ви також розумієте, що представляєте не тільки себе, а і Україну? Як ви оціните свій виступ на турнірі?

- Я оцінюю свій виступ дуже позитивно, тому що виграла обидва свої одиночні матчі й загалом грала дуже добре. Тому я задоволена. Звісно, прикро, що ми програли півфінал, але ми виграємо як команда і програємо як команда. Дівчата робили й роблять усе, що можуть — так само, як і я. Тому рухаємось далі.

Щодо відповідальності, то за Збірну грати, мабуть, справді складніше. Я відчуваю більший тиск, тому що ми виходимо на корт із гербом на грудях і з назвою країни на спині. На лавці сидить велика команда, яка підтримує й уболіває за тебе. І ти дуже чітко відчуваєш, що граєш не лише за себе, як це зазвичай буває у турі.

Getty Images

- Цього сезону у вас була помітна серія невдач. Як ви почувались у цей період, і завдяки яким факторам вам вдалося повернутися до кращої форми?

- Мені здається, усе залежить від того, як ти сам дивишся на ситуацію. Якщо чесно, якби мене зараз спитали про ту серію поразок, я б навіть не згадала — хоча вона була найдовшою в моїй кар’єрі. Я цього зовсім так не відчуваю. Можливо, тому що я дорослішаю, росту і намагаюся фокусуватися на речах, які можу контролювати, роблячи все, що від мене залежить. Якщо щось не складається — я сприймаю це як частину процесу.

Теніс — це суцільні американські гірки, і так у всіх гравців. Сезон дуже довгий, турнірів багато, і неможливо завжди бути на піку чи вигравати кожен старт. Для мене цей рік все одно був дуже стабільним: навіть якщо я жодного разу не зайшла дуже далеко — півфінал, фінал чи титул — я грала рівно та якісно. І це для мене важливо.

Я намагаюся звертати увагу на те, що зробила добре, адже завжди є моменти, які можна покращити. Але це не означає, що треба думати про них безперервно. Я розумію, над чим працювати, і ми продовжимо рухатись уперед у наступному сезоні.

- Неодноразово ви говорили, що головною ціллю є перемога на Grand Slam. Які маленькі зміни у грі чи проміжні досягнення (як-от результат на останньому US Open) дають вам відчуття, що ви стаєте ближче до цієї мети?

- Мені здається, що цих змін дуже багато — і я не певна, чи всі їх помічають, але головне, що їх бачимо я і моя команда. Наприклад, я вже не так гостро реагую на поразки. Так, я переживаю, мені може бути прикро, але я більше не провалююсь у глибокі емоційні спади, як це бувало раніше. У мене став стабільнішим настрій, і я справді насолоджуюся процесом — і грою, і тренуваннями. Мені цікаво виходити на корт, я не боюся помилятися. Раніше це було справжнім випробуванням, бо хотілося, щоб усе — і на тренуваннях, і в матчах — було ідеально.

Це ніби маленькі, але важливі речі. Для мене перемога на "Великому шлемі" — це, безумовно, головна спортивна ціль. Але ще важливіше — якою людиною я стану, коли здобуду цей титул. Мені здається, це навіть цінніше за саму перемогу. Тому в першу чергу я намагаюся розвиватися як особистість і як гравчиня, а вже тріумф на Grand Slam буде природним результатом цієї роботи.

instagram.com/martakostyuk/

- У вирішальний момент ви зіграєте обережніше, чи нав'язуватимете свій стиль?

- У вирішальні моменти я завжди намагатимусь нав’язувати свій стиль. Якщо подивитися на всіх переможців турнірів "Великого шлему", то саме в важливі моменти вони грають агресивно, активно й довіряють своїй грі. Інших варіантів тут просто немає. Я розумію це й розвиваю такий підхід із дитинства, бо, як на мене, уміння нав’язувати свою гру в ключові моменти — один із найскладніших елементів у тенісі. Але мені подобається, що в мене це є, і я просто повинна продовжувати це вдосконалювати.

- Найулюбленіший турнір, крім Australian Open?

- Я завжди називаю Indian Wells і Рим. В Indian Wells особлива атмосфера: там неймовірно красиво, чудове місце для турніру і дуже комфортний клімат — якщо немає вітру. А Рим я люблю за неймовірну їжу. І корти там теж прекрасні, сам турнір — дуже гарний.

Getty Images

- Ви називали себе перфекціоністкою. Що допомагає вам боротись із цим, вчасно казати собі стоп, і рівномірно розподіляти зусилля на корті та поза ним?

- Я не можу сказати, що вже знайшла остаточну відповідь на це питання, тому що я змінююся в різних аспектах і не ставлю собі за мету навмисно "виправити" перфекціонізм. Мені здається, що перфекціонізм часто пов’язаний із великим его: це коли ти не допускаєш думки, що можеш зробити помилку. А коли вдається трохи заспокоїти це его, жити стає значно легше.

У моєму досвіді це якраз і проявлялося в думках на кшталт: "Як я можу помилитися? Все має бути ідеально". Але для мене це не дуже корисна якість. Ми всі люди, ми всі різні, і помилки — це частина процесу та частина зростання. Без них ми б не розуміли, куди рухатися далі.

Тому я радше змінюю своє ставлення до перфекціонізму, тому що паралельно зростаю в інших аспектах. І це природно допомагає ставитися до всього значно спокійніше.

instagram.com/martakostyuk/

- Професійним спортсменам доводиться постійно жертвувати вільним часом. Нещодавно Іга Швьонтек знову підняла тему виснажливого графіка, а ваша тренерка Сандра Заневська незадового до нашого інтерв'ю опублікувала статтю про самотність спортсменів. Як ви тримаєте work-life баланс у таких умовах, і що допомагає вам боротися з відчуттям ізоляції та вигоранням?

- Це дуже хороше запитання, тому що, як на мене, саме в тенісі проблема вигорання особливо помітна: сезон надзвичайно довгий, виснажливий і складний.

Для мене важливо пам’ятати, що попри те, що теніс — мій пріоритет у професійному плані, у повсякденному житті в мене є інші, не менш важливі пріоритети. Насамперед — моя сім’я. Неможливо наповнюватися лише роботою, бути зосередженою тільки на результатах і при цьому залишатися в гармонії. Тому я намагаюся чітко розділяти ці сфери. Який би не був день на корті, це не повинно визначати моє повсякденне життя.

Так, я можу бути засмучена після поразки, це нормально. Але коли тренування закінчується — я перемикаюся. Я дружина, засновниця фонду, у мене є собаки, свої справи, свої обов’язки, і я свідомо переводжу увагу на них. Це не означає, що я зовсім не думаю про теніс, але я намагаюся, щоб він не впливав на мій настрій цілком.

І дуже важливо зберігати радість від самої гри. Бо якщо починаєш жити лише тенісом і дозволяєш, щоб усе в житті залежало тільки від результатів на корті, — психіка цього просто не витримає. Баланс і здорове відсторонення — ключові для того, щоб не згоріти.

instagram.com/martakostyuk/

- Які ментальні якості ви покращили протягом поточного сезону?

- Мені складно відповісти на це запитання однозначно, тому що ментальна робота — це завжди комплекс. У мене немає однієї конкретної речі, яку я могла б виокремити. Але я точно стала більше насолоджуватися грою. Я більше не зациклююся на програних розіграшах чи геймах — просто рухаюся далі й продовжую грати.

Я стала значно спокійнішою, і, думаю, це багато в чому пов’язано з тим, що я не надаю такої величезної ваги кожному окремому результату чи кожній помилці. Я перестала оцінювати кожен розіграш як щось критичне. Можливо, є ще зміни, але це те, що першим спадає на думку.

- Ви колись казали, що є віруючою людиною. Чи допомагає це вам саме в моменти спортивних спадів?

- Сто відсотків це мені допомагає. Віра дозволяє змістити акценти й нагадує про те, що насправді важливо в житті: сім’я, моральні цінності, людяність. У спорті дуже легко загубити себе, повністю розчинитися в кар’єрі, і саме віра допомагає мені залишатися приземленою та справжньою. Вона духовно збагачує й робить кращими мої стосунки з людьми.

Для мене це великий ресурс: коли я ходжу до церкви чи їжджу у паломницькі поїздки, я відчуваю, що відновлююся. Я ходжу до церкви з самого дитинства — спочатку з батьками, потім сама. Тому це дуже важлива частина мого життя.

instagram.com/martakostyuk/

- Уявіть, що у вас є машина часу, і ви можете дати пораду 14-річній собі після перемоги на юнацькому Australian Open. Якою була б ця порада?

- Це гарне запитання. Думаю, я б сказала собі: насолоджуйся процесом. Сандра нещодавно написала чудову статтю на Substack про те, що, можливо, у цьому процесі взагалі немає фінальної точки. Ти не просто рухаєшся до мети — виграти «Великий шлем» чи стати першою ракеткою світу. Це шлях, який ніколи не закінчується. І дуже важливо навчитися отримувати задоволення саме від нього.

Напевно, я б порадила собі зосереджуватися на тому, що можеш контролювати, і не намагатися вмістити життя в одну-єдину ціль. Просто рухатися вперед і насолоджуватися дорогою.

- Чи були матчі, в яких ваша стійкість дивувала вас саму?

- Так, були — і навіть багато, особливо цього року. Це мене дуже тішить. Попри те, яким вийшов сезон загалом, я бачу величезні зміни й у своїй грі, і в ментальній підготовці. Я розумію, над чим мені ще потрібно працювати, і бачу, наскільки багато таких аспектів.

Для мене це дуже надихаюче — усвідомлювати, що я вже гравчиня високого рівня, але водночас маю сотні речей, які можу покращити. Це означає, що в мене ще величезний запас для розвитку. І мені дійсно цікаво бути всередині цього процесу.

Друга частина інтерв'ю буде на ISPORT за кілька днів.

Слідкувати за новинами та отримувати цікавий спортивний контент можна в нашому Telegram-каналі!