Бостону немає рівних, а Дончичу потрібно розвиватися: підсумки Фіналу НБА-2024
У фінальній серії Національної баскетбольної асоціації Бостон Селтікс у п'яти матчах здолали Даллас Маверікс та у вісімнадцятий раз у своїй історії завоювали чемпіонський титул.
Святослав Михайлюк з одноклубниками організували історичний результат, про який мріють усі команди ліги, адже відтепер "кельти" знову є найтитулованішою організацією НБА.
Так, Фінал вийшов далеко не найконкурентнішим, але це не означає, що варто применшувати значущість перемоги Бостона. А ось чому так сталося і що ж буде далі, зараз спробуємо розібратися.
Найкраща команда ліги довела свою силу
За останні шість років ми стали свідками шести різних чемпіонських команд: Торонто (2019), Лейкерс (2020), Мілуокі (2021), Голден Стейт (2022), Денвер (2023) і, нарешті, Бостон (2024).
Чемпіони були різними, але з разу в раз Селтікс вважалися одними з фаворитів. У 2022 році вони вперше за 14 років вийшли до Фіналу, але там їм не вистачило досвіду. Зараз же ситуація змінилася.
До старту регулярного сезону ніхто не сумнівався в силі Бостона. Воно й не дивно, адже команда має найсильніший підбір баскетболістів стартової ротації.
Джейсон Тейтум, Джейлен Браун, Крістапс Порзінгіс, Джру Холідей, Деррік Вайт, Ел Хорфорд - з нинішніх колективів ліги ніхто не зможе позмагатися з "кельтами" в плані зіркової сили.
Найкраща команда ліги стала чемпіоном НБА - усе настільки просто, що й не має сенсу шукати в цьому чогось надприродного.
Підопічні Джо Маззулли виграли 64 матчах регулярки, пройшли весь шлях від першого раунду плей-оф до чемпіонського титулу, зазнавши лише три поразки (по одній від Маямі, Клівленда і Далласа). І лише не вистачає перемоги у внутрішньосезонному турнірі.
Звісно, знайдуться ті, хто скаже: "А ви подивіться, яких суперників пройшов Бостон". Але кого це хвилюватиме через місяць, рік, десятиліття?
Далласу не вистачило сил та ресурсів
Маверікс провели вдалий постсезон. Ніхто не очікував їх побачити в боротьбі за чемпіонський титул, але вони там були, за що варто їх похвалити.
Їх варто похвалити за те, який шлях вони пройшли в цьому плей-оф. На хвилиночку, техасці обіграли четверту команду Заходу (Кліпперс), першу команду Заходу (Оклахома) і третю команду Заходу (Міннесота), яка в свою чергу вибила другу команду Заходу (Денвер).
На жаль, уже в першій же грі фінальної серії стала помітна різниця між Бостоном і Далласом.
У той час, як Селтікс за 4-5 матчів пройшли своїх суперників, Маверікс витратили надто багато сил і навіть здоров'я.
Єдине питання щодо травм стосувалося Луки Дончича, на якому живого місця на залишилося до кінця серії з Міннесотою. Коліна, гомілкостопи, грудна клітка - словенець був побитий скрізь. Можна згадати, як його всього перев'язали перед другим матчем Фіналу.
Ще одним важливим компонентом, який був відсутній у практично всіх гравців Далласа, це досвід. Дончича та Ірвінга це не стосується, а ось у решти досвіду виступів на подібному рівні просто не було.
Джейсону Кідду довелося розраховувати на Пі Джей Вашингтона і Деніела Геффорда, які прийшли з Шарлотт і Вашингтона відповідно, а також на першолітка Дерріка Лайвлі. Це явно не ті гравці, на яких варто розраховувати, що вони всі матчі проведуть на стабільно високому рівні.
Не сказати, що Дончич провів Фінал якось по-особливому, але він жодного разу не набирав менше 27 очок. А ось Кайрі розчарував.
Здається, що атмосфера Ті Ді Гарден все-таки вплинула на нього. Інакше як пояснити, що саме у виїзних іграх Ірвінг набрав 12, 16 і 15 очок? Лише вдома він прокинувся, але цього все одно було замало.
Далласу безумовно потрібно зміцнювати склад, якщо власники франшизи планують максимізувати прайм Дончича. Словенцю потрібна допомога. І того, що з себе зараз представляє команда, недостатньо.
Фронт-офіс клубу повинен плідно попрацювати під час міжсезоння, щоб знайти виконавців, необхідних для перемоги і завоювання чемпіонства. Інакше в майбутньому Лука всерйоз може розглянути варіант із тим, щоб змінити команду.
Тейтум і Браун все ж таки сумісні
Два роки тому, у Фіналі 2022 року, Бостон володів ініціативою в протистоянні з Голден Стейт.
Однак тоді "кельти" провалили четвертий матч серії, а неймовірний Стеф Каррі набрав 43 очки, що дозволило "воїнам" зрівняти рахунок. Згодом Ворріорз взяли ще дві гри і Кубок Ларрі О'Браєна знову опинився в їхніх руках.
Тоді я припустив, що у тандему Тейтума і Брауна є приблизно кілька років, щоб принести Бостону чемпіонство. В іншому разі організація обміняє одного з них. І було логічно так подумати, адже якщо ти витратив багато часу, але нічого не домігся, то варто змінити підхід.
Але його не довелося змінювати. Після торішньої невдачі Селтікс видали найбільш домінуючий сезон за останні роки, який завершився підсумковою перемогою і чемпіонством.
Варто зазначити, що Джейлен заслужено отримав звання найціннішого гравця Фіналу. Якщо не брати до уваги четвертий матч, де провалилися абсолютно всі гравці Бостона, то можна помітити, що саме Браун був головною зброєю "кельтів".
У той же самий час Тейтум провів тільки п'яту гру на своєму рівні. До цього була лише пародія на Джей Ті. І як же пощастило Бостону, що знайшовся той, хто зміг узяти лідерство у свої руки, коли у Джейсона не пішла гра.
Можна навіть сказати, що цим постсезоном Браун нарешті виправдав той контракт, який він отримав від клубу (за наступні п'ять років гравець отримає 303 мільйони - "найжирніший" контракт в НБА на даний момент).
Не візьмуся сказати, що питання про сумісність Брауна і Тейтума назавжди зникли. Можливо, на якийсь час про нього забудуть.
Але щоб воно остаточно зникло, цьому дуету потрібно не збавляти обертів, продовжувати те, що вони зробили в цьому сезоні, а саме робити Бостон найкращою командою ліги. Як у регулярці, так і в плей-оф.
Дончич молодець, але і йому треба розвиватися
Навряд чи хтось буде сперечатися з тим, що Лука Дончич провів прекрасний постсезон.
За 22 матчі 25-річний словенець лише двічі набрав менше 20 очок. Його середні показники склали 28,9 очка, 9,5 підбирання, 8,1 передачі, 1,9 перехоплення за 44% реалізації кидків з гри і 32% реалізації триочкових.
Відмінні показники, які були б ще вищими, якби не щільна оборона Бостона. І саме в цьому протистоянні знову всі побачили головні слабкості Луки.
Перша і найважливіша - фізична підготовка. Останні кілька років Дончич дуже важко починає сезон, маючи зайву вагу.
Під час регулярки він її скидає і входить до ігрового ритму. Але зараз особливо було помітно, що йому не вистачає сил, не вистачає свіжості. Йому необхідно скинути зайву вагу, привести себе у форму.
Ось тільки в найближчі кілька років зробити це буде дуже важко. Цього року в нього навряд чи буде спокійне міжсезоння через кваліфікаційний турнір Олімпіади та самі Ігри, а наступного року Дончич має виступити на Євробаскеті-2025. Лише міжсезоння у 2026 році буде вільним.
Другою проблемою варто вважати гру словенця в обороні. Часом він може увімкнутись і сильно завадити супернику в наборі очок, але це відбувається не так вже й часто.
Без цього компонента Далласу потрібно знаходити гравців, які перекриють недолік Дончича в захисті. Адже, якщо змусити його працювати над захистом, він почне ще більше втомлюватися, від чого постраждає його сильна сторона.
Ще, звичайно, можна згадати скиглення Дончича, яке то з'являється, то зникає. Ну і як тут не згадати два поспіль фоли в захисті в третьому матчі, що, можливо, коштувало його команді перемоги.
І якщо скиглення пов'язане з психологією і звичками, то проблема з фолами виникла через проблеми під час гри в захисті, а також через питання психології. Дончич не відчув момент, що він, будучи лідером команди з п'ятьма фолами наприкінці третього матчу, має бути обережнішим і не підставлятися під суперника.
Будемо сподіватися, що цей програний фінал зробить Луку Дончича тільки сильнішим, адже якщо він хоче знову поборотися і виграти "гайку", то йому потрібно зробити висновки і розвиватися.
Маззулла провів роботу над помилками
Перед стартом сезону-2022/23 Джо Маззулла замінив Іме Удоку біля керма Бостона. І у фіналі Східної конференції того плей-оф "кельти" могли зганьбитися, програвши 0-4 Маямі, який тоді вийшов у постсезон через плей-ін. Серія хоч і завершилася не свіпом, але все ж таки поразкою 3-4.
Уже тоді пішли розмови про те, чи варто залишати Маззуллу, чи все ж таки варто пошукати більш досвідченого тренера. Але фронт-офіс на чолі з Бредом Стівенсом довірився наставнику, а той відплатив за довіру сповна.
За кілька тижнів до тренувального табору у 2023 році Ел Хорфорд помітив зміни, які відбулися в підході тренера. У сезоні-2022/23 Маззулла не міг працювати повною мірою так, як він цього хотів. Лише перед стартом минулого сезону він отримав свободу.
Маючи повне міжсезоння для підготовки до другого сезону, у Маззулли був час і можливість реалізувати свої ідеї. Він змінив щоденний підхід до роботи в усьому: від занять у тренажерному залі до тренувань на майданчику.
Замість того, щоб роздавати індивідуальні завдання, він попросив помічників працювати в групах по три-чотири людини. Він назвав нову систему "племінним підходом до лідерства".
Він сприяв дебатам і розширенню думок. Він хотів, щоб помічники виробили спільне бачення. Він попросив команду зробити те саме.
Маззулла попрацював над психологією баскетболістів за рахунок своєї другої пристрасті - бойові мистецтва. Під час плей-оф він подарував кожному гравцеві по парі боксерських рукавичок, а також вмикав записи боїв, щоб акцентувати увагу на тому, як бійці тримають удар.
Насправді Джо Маззулла змужнів як тренер, набрався досвіду, але водночас він уже встиг поміняти багато аспектів як у грі команди, так і в головах своїх підопічних. А враховуючи те, що йому лише 35 років, можна тільки уявити, яких висот він може досягти в майбутньому.
Олексій Погорелов, ISPORT ua
Слідкувати за новинами та отримувати цікавий спортивний контент можна в нашому Telegram-каналі!
