Мессі обійшов Пеле за кількістю Золотих м'ячів, у Яшина та Бєланова їх не мало бути
У понеділок, 30 жовтня, весь світ, затамувавши подих, чекав від провідного церемонії нагородження Дідьє Дрогба ім'я футболіста, який отримає Золотий м'яч за 2023 рік. Його володарем став аргентинський нападник Інтер Майамі Ліонель Мессі, який у восьмий раз виграв дану нагороду.
Уперше матеріал було опубліковано 7 листопада 2020 року.
Золотий м'яч, або Ballon d'Or в оригіналі, - найвища індивідуальна нагорода у футболі, яку вручає французьке видання France Football.
Цей титул пройшов тривалий шлях і не завжди вручався так само, як в останні роки. Головною відмінністю було те, що до 1995 року цю нагороду могли отримувати тільки ті футболісти, які є громадянами європейських країн, асоціацій членів УЄФА.
Саме з цієї причини досить багато неєвропейських футболістів не мали шансів здобути цю нагороду. У 2016 році France Football переглянув усі свої нагороди до 1995 року, і представив новий список, який би вигляд мали володарі ЗМ, якби він вручався за новими правилами.
Загальні відомості
Після перегляду, виявилося, що одразу 12 з 39 можливих володарів Золотого м'яча, не отримали б його, якби не ті правила, які діяли тоді.
Ну що ж, починаємо...
Пеле
Золоті м'ячі: 7 (1958-1961, 1963, 1964, 1970)
Хто отримав: Раймон Копа (1958), Альфредо Ді Стефано (1959), Луїс Суарес (1960), Омар Сиворі (1961), Лев Яшин (1963), Деніс Лоу (1964) Герд Мюллер (1970).
Іменитий бразильський нападник і триразовий чемпіон світу міг би цілих 7 разів стати володарем Золотого м'яча. Якби це сталося, то Мессі тільки б зараз став був би GOAT і рекордсменом за цим показником, адже на його рахунку вже вісім нагород. Найцікавіше, що Пеле міг би отримати цю нагороду цілих чотири рази поспіль - його дивовижні виступи як на клубному рівні, так і в складі національної команди принесли б йому перемогу з 1958 по 1961 роки.
У 1962-му році він би поступився цим призом футболістові, про якого ми розповімо далі, а потім виграв би двічі поспіль. При цьому, якби 1963 року не було правила про неєвропейських володарів нагороди, то іменитий радянський воротар Лев Яшин залишився б без нагороди. А отже, досі б в історії Золотого м'яча не було б жодного голкіпера, який виграв цей приз.
А ось свою сьому нагороду Пеле отримав би аж через шість років - у 1970 році. Саме того року у складі збірної Бразилії він став триразовим чемпіоном світу і досі є єдиним у світі, хто стільки разів перемагав на мундіалі як гравець.
Пеле - один із найвидатніших футболістів минулого століття і, безумовно, він заслужив на кожен із цих Золотих м'ячів, але, так уже вийшло, що тоді правила цього не допускали. На жаль для бразильця і на щастя для Яшина.
Гаррінча
Золоті м'ячі: 1 (1962)
Хто отримав: Жозеф Масопуст
Як говорилося вище, у 1962-му Пеле б не виграв нагороду - вона б дісталася його партнеру по збірній Бразилії Гаррінчі. Після того, як на ЧС-1962 Пеле зазнав травми в матчі другого туру групового етапу і вибув до кінця турніру, саме правий форвард Гаррінча взяв на себе тягар лідера національної команди, і впорався з цим успішно. У вирішальному матчі групового етапу проти Іспанії за рахунку 1:1 саме він вивів свою команду в плей-офф, здійснивши сольний прохід по флангу і забивши гол.
У чвертьфіналі Гаррінча двічі забив у ворота Англії і зробив результативну передачу. Причому другий гол був узагалі фантастичний - "сухий аркуш" з-за меж штрафного. Тоді Бразилія перемогла з рахунком 3:1, і оборона англійців нічого не змогла протиставити Гаррінчі.
Після перемоги в півфіналі над господарями мундіалю збірною Чилі, місцева газета випустила чергове видання із заголовком: "З якої планети Гаррінча?". У тому ж матчі бразилець отримав вилучення за жарт над суперником Рохасом, але дисциплінарна комісія після розгляду вперше в історії чемпіонатів світу визнала рішення судді помилкою і зняла з футболіста дискваліфікацію.
Гаррінча зіграв у фіналі, де його команда перемогла Чехословкію з рахунком 3:1. У тому поєдинку форвард так і не забив, але за підсумками турніру з чотирма іншими футболістами розділив звання найкращого бомбардира, а також був визнаний найкращим гравцем мундіалю. Перемога на тому турнірі зробила Гаррінчу дворазовим чемпіоном світу, і він би заслужено отримав ЗМ після такого феноменального виступу.
Маріо Кемпес
Золоті м'ячі: 1 (1978)
Хто отримав: Кевін Кіган
Аргентинський форвард іспанської Валенсії Маріо Кемпес став єдиним легіонером, якого наставник національної збірної Сезар Луїс Менотті включив до складу команди на домашній чемпіонат світу 1978 року.
І це було вельми правильне рішення, адже він став найкращим бомбардиром мундіалю, відправивши у ворота суперника цілих шість м'ячів. Крім того, він зіграв ключову роль у фінальному матчі проти Нідерландів, забивши два м'ячі (3:1). Ці досягнення дозволили б Кемпесу заволодіти Золотим м'ячем.
Того року нагороду отримав тодішній капітан збірної Англії та форвард німецького Гамбурга Кевін Кіган. У боротьбі за приз він випередив Ганса Кранкля і Роба Ренсенбріка, і став третім англійцем (після Стенлі Мютьза в 1956 і Боббі Чарльтона в 1966 роках) і першим гравцем Гамбурга, хто отримав ЗМ. Найцікавіше, що Кіган зумів виграти трофей, незважаючи на те, що збірна Англії не брала участі в ЧС-1978, на якому феєрил Кемпес.
Дієго Марадона
Золоті м'ячі: 2 (1986, 1990)
Хто отримав: Ігор Бєланов, Лотар Маттеус
Без імені Дієго Марадони в цьому списку вже точно ніяк не обійтися. "Золотого хлопчика" він би завоював у 1986 і 1990 роках, і це вельми заслужено. У 86-му році Марадона як капітан збірної Аргентини привів свою команду до перемоги на чемпіонаті світу в Мексиці, ставши також кращим гравцем мундіалю (до речі, цю нагороду в нього вкрали з дому в Неаполі в 1989 році), а також став кращим за кількістю гольових передач і показником "гол+пас".
У 90-му році в трагічному фіналі ЧС збірна Аргентина поступилася ФРН, а Марадона розплакався на полі, але зате того року разом із Наполі виграв чемпіонат Італії.
Однак, той факт, що Марадона не міг отримати ЗМ у ті часи, зіграв на руку українському нападнику київського Динамо Ігорю Бєланову - саме він отримав приз у 1986 році, коли Дієго був зіркою мундіалю.
Під час голосування він визначив таких легендарних футболістів, як Гарі Лінекера (Англія) та Еміліо Бутрагеньо (Іспанія). Бєланов 1986 року разом із киянами став чемпіоном СРСР, володарем Суперкубка СРСР, виграв Кубок володарів Кубків УЄФА і був фіналістом Суперкубка УЄФА.
А 1990-го року переможцем став німець Лотар Маттеус - саме його дивовижну гру у фіналі ЧС того року багато хто називає причиною невдачі Марадони і поразки збірної Аргентини.
Ромаріо
Золоті м'ячі: 1 (1994)
Хто отримав: Христо Стоїчков
Останнім у списку тих, хто не отримав ЗМ, став бразилець Ромаріо, який міг би виграти нагороду в 1994 році, за рік до того, як були переглянуті правила вручення нагороди. Того року Ромаріо у складі збірної Бразилії виграв чемпіонат світу в США.
Причому він забив п'ять вкрай важливих м'ячів - Камеруну, Росії та Швеції на груповому етапі, Нідерландам - у чвертьфіналі та Швеції - у півфіналі. А також він реалізував 11-метровий удар у серії післяматчевих пенальті у фіналі проти Італії та допоміг команді після 24-річної перерви стати тріумфатором мундіалю.
Крім того, в його активі був Суперкубок Іспанії, перемога в Ла Лізі, фінал Ліги чемпіонів-1993/94, звання найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії-1993/94 і звання найкращого гравця ЧС-1994.
Того року Золотий м'яч отримав партнер Ромаріо по Барселоні Христо Стоїчков. Болгарський форвард набрав тоді рекордні 210 балів, випередивши в опитуванні італійців Роберто Банджо і Паоло Мальдіні, і став першим представником Болгарії, який завоював нагороду.
