Ембіід - MVP, що провалився, Мюррей - головний камбек року: підсумки НБА сезону-2022/23
Продовжуємо наш аналіз минулого сезону Національної баскетбольної асоціації.
До старту сезону-2022/23 ми спробували спрогнозувати перебіг його подій, припустити, хто забере індивідуальні нагороди, а також назвати імена тих гравців, які вперше вирушать на Матч усіх зірок.
У першій частині ми розібрали різні номінації, такі як "Головне розчарування року", "Головна сенсація року" і, звичайно ж, обговорили нового чемпіона НБА.
Десь прогнози вийшли досить точними, але були й ті, про які хочеться забути. Тому пропонуємо разом з нами продовжити порівнювати наші прогнози і те, що за фактом сталося.
MVP регулярки - Джоел Ембіід (Філадельфія)
Василь Войтюк: Кевін Дюрант (Бруклін/Фінікс)
Олексій Погорелов: Джоел Ембіід (Філадельфія)
І тут у нас відразу ж влучання в "яблучко".
Кевін Дюрант своїм провальним стартом сезону, звільненням Стіва Неша та обміном у Фінікс ніяк не міг претендувати на найголовнішу індивідуальну нагороду НБА.
У випадку з Джоелом Ембіідом зіграла раніше згадана в анонсі "накопичувальна система".
Якщо порівнювати цей сезон і торішній, то можна сміливо сказати, що Ембіід мав отримувати MVP у 2022 році, а Нікола Йокіч – у 2023-му.
До того ж, на гонку за нагороду, напевно, вплинули особисті стосунки до неї самих гравців: поки Джоел кричав: "Я хочу цю нагороду!", "Джокер" не соромився заявляти, що йому все одно, хто її отримає. У підсумку так і сталося. Проте є одне "але".
На тлі успіху Йокіча у плей-оф Ембіід виступив просто жахливо. Зірка Філадельфії не був лідером на майданчику у відповідальні моменти, цю роль на себе брав Джеймс Харден. Ембіід же просто погас.
Джоелу вже 29 років. З огляду на історію його травм та габарити не можна бути впевненим, що він продовжить виступати на високому рівні до 35 років. А тому в нього залишилося не так багато часу, щоб попрацювати над своєю ментальністю і нарешті заявити про себе в постсезоні, а не в матчах проти Детройта та Шарлотт.
Тренер року - Майк Браун (Сакраменто)
Василь Войтюк: Майкл Мелоун (Денвер)
Олексій Погорелов: Тайрон Лю (Кліпперс)
Якби не казка імені Сакраменто, Майкл Мелоун міг би забрати цю нагороду. Його Денвер був найкращим на Заході, стабільно провівши весь регулярний сезон.
Ситуація з Тайроном Лю набагато складніша, адже він вкотре виявився заручником травматичності Кавая Леонарда та Пола Джорджа. І навіть без них його команда демонструвала хороші результати і навіть нав'язала хоч якийсь бій Фініксу у першому раунді плей-оф.
Але те, що зробив Майк Браун у Сакраменто – поза конкуренцією. Повернувшись до самостійної роботи після шести років у ролі помічника в Голден Стейт, наставник приніс із собою в команду нову культуру, яка повинна там затриматися.
Браун зумів вибудувати гру команди навколо Де'Аарона Фокса та Домантаса Сабоніса, яким допомагають Малік Монк, Гаррісон Барнс, Кевін Хертер, молодий Кіган Мюррей та наш Олексій Лень.
Цей колектив зміг перервати 16-річну посуху франшизи без постсезону, а потрапивши в першому раунді на чинних чемпіонів, Ворріорз, вони ледь не стрибнули вище голови, довівши серію до семи матчів.
Наступного сезону команда має довести, що це була не одноразова акція, і підтвердити свої амбіції стати грізною силою Заходу. Тож цікаво буде спостерігати за тим, що ж далі побудує Браун.
Найкращий шостий - Малкольм Брогдон (Бостон)
Василь Войтюк: Джордан Пул (Голден Стейт)
Олексій Погорелов: Деррік Роуз (Нью-Йорк)
Вигравши чемпіонство та отримавши жирний контракт Джордан Пул мав стати тим, хто у майбутньому замінить Стефа Каррі у ролі лідера Голден Стейт. Натомість Пул забув, як грати в баскетбол.
Це ж не перший випадок, коли гравець після контрактного року отримав великі гроші і перестав грати. Але не факт, що в організації воїнів готові чекати, коли Джордан візьметься за розум. Цілком можливо, що він стане частиною трейду для того, щоб максимізувати шанси команди хоча б вкотре поборотися за "гайку".
З Дерріком Роузом все куди прозаїчніше. Ветеран "розвалився", плюс Том Тібодо вже не розраховує на нього. У зв'язку з цим наймолодший MVP в історії ліги практично перестав з'являтися на майданчику, а це ніяк не допоможе стати найкращим шостим.
Нагорода дісталася Малкольму Брогдону, який проводив свій перший сезон у складі Бостона. Виходячи з лави, 30-річний захисник допомагав "кельтам", набираючи в середньому 14.9 очка, 4.2 підбирання та 3.7 передачі.
Цього цілком вистачило для того, щоб Селтікс зайняли друге місце на Сході. Але в плей-оф все було вже не так добре.
У серіях з Атлантою та Філадельфією він був у порядку, але серія з Маямі стала провалом для всього Бостона, у тому числі і для Брогдона, який грав із частковим розривом сухожилля ліктя.
Як для дебютного сезону в новій команді Малкольм проявив себе добре, але вже з'явилася інформація, що Селтікс думають обміняти його на кількох шутерів. А тому далеко не факт, що найкращий шостий гравець минулого сезону розпочне нову кампанію у тій же команді.
Камбек року - Джамал Мюррей (Денвер)
Василь Войтюк: Бен Сіммонс (Бруклін)
Олексій Погорелов: Джон Волл (Кліпперс)
А чи можна про цей прогноз просто забути?
Взагалі спочатку все здавалося не таким вже й жахливим. Бен Сіммонс готувався до сезону як учасник тріо з Дюрантом та Ірвінгом, а в результаті все закінчилося трейдами Кей Ді та Кайрі, а Бен знову отримав абонемент у лазарет.
У Джона Волла все куди трагічніше. До трейд-дедлайну він непогано допомагав Кліпперс, забравши значну частину ігрового часу у Реджі Джексона. У результаті Лос-Анджелес позбувся обох розігруючих, після чого в команду прийшов Расселл Вестбрук. За іронією долі, Волл потрапив у те місце, звідки він так довго намагався втекти – у Х'юстон.
Шлях Джамала Мюррея підтверджує ту історію, що навіть після тяжких травм спортсмени можуть мати успішну кар'єру. Минулого року це довів Клей Томпсон, а цього року – Джамал.
У квітні 2021 року Мюррей у грі проти Голден Стейт порвав хрести. Тоді він, не стримуючи сліз, вважав, що команда його позбудеться.
Але цього не сталося - Наггетс дочекалися його повного відновлення, повернули до складу, де він на пару з Йокічем знову почав розривати суперників.
А по ходу плей-оф Мюррей знову змусив говорити про себе як про одного з найкращих розігруючих ліги.
Дебютний виклик на Матч всіх зірок
Василь Войтюк: Тайріз Галібертон (Індіана)
Олексій Погорелов: Ентоні Едвардс (Міннесота)
Обмін Тайріза Галібертона з Сакраменто в Індіану багато хто не міг зрозуміти і прийняти: як Кінгз могли ось так віддати молодого та перспективного розігруючого. Але час все розставив на свої місця.
Сакраменто вийшов у плей-оф і без Галібертона, а Тайріз став лідером Індіани, яка до певного моменту була серед найкращих команд Сходу. Але, як і у випадку з Ютою, травми та не найсильніший склад далися взнаки. Але такого виступу було достатньо, щоби поїхати на МВЗ.
У ситуації з Ентоні Едвардсом дещо інакше. Він став жертвою голосування, яке проводиться за позиціями – на Заході дуже багато добрих захисників, тоді як із форвардами все не так добре.
Але Ент-мен заскочив у поїзд на МВЗ в останній момент. Зайон Вільямсон отримав травму та не зміг виступити. Замість нього викликали якраз Едвардса.
Не можна сказати, що це було незаслужено, але, напевно, сам Ентоні хотів би отримати виклик на головну подію зіркового вікенду іншим способом, ставши хоча б резервістом, а не заміною травмованого гравця.
Олексій Погорелов, ISPORT.ua
