Чемпіонський Денвер та команди, які здивували та розчарували: підсумки НБА сезону-2022/23
Пройшов вже деякий час із закінчення фінальної серії НБА, за підсумками якої ми отримали абсолютно нового чемпіона – Денвер обіграв Маямі 4-1 та отримав заслужені "гайки".
Весь минулий регулярний сезон + плей-оф вийшли дуже непередбачуваними, з цікавими результатами, несподіваними обмінами і, звичайно ж, зі скандалами (особлива подяка Кайрі та Джа).
Ще до старту регулярки ми зробили свої передбачення того, як пройде сезон, хто отримає нагороди і хто здивує нас найбільше. Тому було б цікаво порівняти те, що ми там нагадали з тим, що вийшло насправді.
Чемпіон НБА - Денвер
Василь Войтюк: Мілуокі
Олексій Погорелов: Кліпперс
Один із тих випадків, коли прогноз не справдився, але за нього не сказати, щоб було дуже соромно.
На папері обидві команди були серед кандидатів, як мінімум, на фінали своїх конференцій, а за ідеального розкладу вони могли б навіть зустрітися у фіналі.
Але що Бакс, що ЛАК стали жертвами травм своїх лідерів: "олені" ще в першому матчі втратили Янніса, і, як виявилося цього було достатньо, щоб програти серію Маямі (1-4), а "вітрильники" вже давно стали мемом через травми Кавая Леонрада та Пола Джорджа. Без двох своїх зірок Лос-Анджелес поступився Фініксу (1-4).
У нашій реальності ми отримали чемпіона в особі Денвера, який дуже рівно і дуже впевнено пройшов весь шлях від регулярки до Фіналу НБА.
Команда Майкла Мелоуна стала найкращою на Заході та однією з найкращих у лізі, після чого почала методично знищувати суперників. У якості розминки для Наггетс виступила Міннесота, потім був Фінікс, який, по суті, дав найсерйозніший бій Денверу, забравши у нього два матчі.
Так, Лейкерс у фіналі були свіпнуті, але не можна сказати, що "озерники" злили свої матчі, зовсім ні. Лише третій матч закінчився з двозначною різницею очок, а решта вийшли з напруженою кінцівкою, в яких Нікола Йокіч і Джамал Мюррей зробили все, щоб перемогти.
Можливо, за статусом та розпалом боротьби Фінал НБА не вийшов видатним. Але він подарував дві зовсім різні історії: Денвер, що вперше вийшов у Фінал, і Маямі, які пройшли шлях від трьох хвилин до вильоту з плей-ін до перемоги над головними фаворитами.
За весь постсезон Денвер програв чотири матчі і лише один із них був домашнім – саме Хіт завдали йому цієї поразки. Але, як ми писали в анонсі Фіналу, у команди з Колорадо було більше ресурсів для перемоги: більше сил, більше таланту (це ж ми навіть не згадуємо про те саме високогір'я!).
Цікаво буде спостерігати за наступними кроками фронт-офісу Наггетс, як організація поводитиметься у статусі, в якому вона ніколи не була. У будь-якому випадку, склад потрібно зміцнювати, а це вже справа для людей у костюмах та краватках, а не гравців.
Новачок року - Паоло Банкеро (Орландо)
Василь Войтюк: Паоло Банкеро (Орландо)
Олексій Погорелов: Кіган Мюррей (Сакраменто)
Це була одна з тих категорій, в якій не можна було помилитися, враховуючи той галас, що був навколо Паоло Банкеро ще до драфту.
Банкеро з ходу став лідером Орландо, який до певного моменту навіть претендував на вихід у плей-ін. Проте загальний рівень команди не дозволив Меджик всерйоз боротися за постсезон.
Першу половину сезону форвард провів у беззаперечному статусі фаворита на нагороду. Навряд чи хтось обурювався б, якби вже тоді йому винесли нагороду. Але в другій половині Паоло був менш активним, а на горизонті з'явився Джейлен Вільямс з Оклахоми.
Новачок Тандер провів більш класний другий відрізок кампанії, і якби він був таким самим із самого початку, то хто знає, хто отримав би нагороду. А так Банкеро утримав лідерство і став новачком року.
Кігану Мюррею було куди складніше поборотися за нагороду, будучи не другою, і навіть не третьою опцією в атаці Сакраменто. Але навіть такий статус у команді не завадив йому досить добре проявити себе і допомогти "королям" вийти у плей-оф. Чекаємо, що Мюррей покаже наступного сезону.
Найбільш прогресуючий гравець - Лаурі Маркканен (Юта)
Василь Войтюк: Колін Секстон (Юта)
Олексій Погорелов: Ентоні Едвардс (Міннесота)
Тут ми вгадали лише з командою, але не з гравцем.
Ентоні Едвардс був лідером Міннесоти, поки Карл-Ентоні Таунс заліковував свої болячки, а Руді Гобер та Кайл Андерсон з'ясовували стосунки. Однак цього було замало для якісного стрибка у прогресі своєї гри. Про Коліна Сектона взагалі ніхто не говорив.
Ставши частиною обміну, в результаті якого Донован Мітчелл переїхав до Клівленда, Лаурі Маркканен отримав команду, в якій він став №1 на майданчику.
Фінський форвард зробив помітний стрибок у своїх показниках: 25.6 очка, 8.6 підбирання та 1.9 передачі за сезон-2022/23 проти 17.3 очка, 7.1 підбирання та 1.4 передачі по кар'єрі.
Певний відрізок на старті сезону Юта взагалі йшла в лідерах Західної конференції, багато в чому завдяки Маркканену. Але потім Джаз вчасно згадали, що їм взагалі-то треба танкувати, а не перемагати, так що команда впала в нижню частину таблиці і не потрапила навіть у плей-ін.
Головна приємна сенсація сезону
Василь Войтюк: Орландо
Олексій Погорелов: Сакраменто
Щодо Орландо вже було сказано раніше у блоці про Банкеро: молода та талановита команда – але цього недостатньо для боротьби за щось серйозне.
Але Сакраменто – це зовсім інша справа. На старті сезону ніхто не очікував того, що команда, яка 16 років не грала в плей-оф цього разу ну точно повинна перервати своє прокляття. А про битву із ГСВ можна взагалі мовчати.
Звичайно, Кінгз сповна скористалися проблемами конкурентів по Заходу: Юта спочатку дивувала, але потім все ж таки розвалилася, у Голден Стейт весь сезон було чемпіонське похмілля, Лейкерс не знали, що робити з Вестбруком, Міннесота з її складом розчарувала, Новий Орлеан, як Юта, був у лідерах, але потім травми Зайона та Інгрема звели всі зусилля нанівець, Даллас виміняв Ірвінга, про що потім пошкодував.
Таким шансом гріх було не скористатися. І не можна сказати, що це було збігом, ні. Адже навіть у плей-оф вони могли пройти далі, не зламай Фокс собі палець на кидковій руці.
А так, Сакраменто провів дуже успішний сезон, який потрібно буде закріпити, як мінімум, таким самим результатом, а може навіть кращим.
Головне розчарування сезону
Василь Войтюк: Лейкерс
Олексій Погорелов: Шарлотт
Тут одне явне влучання та одне явне не влучання.
Вже в міжсезоння стало зрозуміло, що від "шершнів" не варто чекати нічого хорошого. Спочатку звільнили тренера Джеймса Боррего, незважаючи на постійний прогрес команди, та запросили на його місце Стіва Кліффорда (навіщо?). Потім стався сумнозвісний скандал за участю Майлза Бріджеса - і це в момент, коли він виходив на ринок вільних агентів!
У результаті Горнетс залишилися без молодої зірки, прийшов тренер, при якому команда не знає, що робити, та й травми нікуди не поділися: ЛаМело Болл весь сезон страждав від проблем із гомілкостопом, а Гордон Гейворд лікував то плече, то стегно, то палець на руці.
Як підсумок: друге місце з кінця на Сході та відсутність перспектив. Майкл Джордан наприкінці сезону навіть вирішив продати свої акції – чи це не показник. Вперше про це було оголошено у березні, але продаж так і не відбувся. Хтось вважає, що Ем Джей чекає на результати драфту.
Смішно, але на старті сезону Лейкерс цілком виправдовували очікування розчарування. Лос-Анджелес стартував із показником 2-10, а його шанси на вихід у плей-оф становили менше 1%.
Не менш кумедним є той факт, що після обміну Вестбрука та подальшої травми ЛеБрона "пурпурно-золоті" заграли... краще. Саме в той період, коли Джеймс травмував гомілкостоп, команда провела свій один із найкращих відрізків, завдяки чому вона застрибнула на сьоме місце та потрапила до плей-ін.
У матчі за право вважатися сьомою сіяною командою Лейкерс не без проблем обіграли Міннесоту. Потім ЛеБрон і компанія покарали Діллона Брукса і Мемфіс за їхні довгі язики.
У другому раунді відбулося протистояння, яке багато хто хотів би побачити у фіналі Заходу, але, на жаль, сітка так розпорядилася, що "озерники" зустрілися з Голден Стейт вже зараз. Чергове протистояння Джеймса та Стефа Каррі, яке закінчилося у шести матчах.
Так, свіп у серії з Денвером підмочив репутацію ЛеБрона, який задумався про завершення кар'єри (але навряд чи воно відбудеться зараз). Але не можна не відзначити, що ЛАЛ стрибнули куди вище голови, що явно заслуговує на похвалу.
Найкращий захисний гравець - Джарен Джексон-молодший (Мемфіс)
Василь Войтюк: Янніс Адетокумбо (Мілуокі)
Олексій Погорелов: Руді Гобер (Міннесота)
З кожним роком все складніше зрозуміти, за яким принципом НБА обирає переможця цієї номінації.
Не сперечаюся, Джарен Джексон-молодший добрий захисник, але по ходу сезону він лише кілька разів спливав у міркуваннях про те, хто має здобути нагороду. І як не згадати галас навколо того, як йому рахували блок-шоти, яких насправді може бути не так багато, як йому приписали.
Той самий Брук Лопес частіше був в обговореннях, і лідирував у всіляких статистичних метриках, проте йому довелося задовольнятися лише статусом фіналіста.
Янніс, в принципі, міг би поборотися за нагороду, але чи потрібна вона йому? Він би з більшою радістю став би триразовим MVP регулярки (за що він, власне, і боровся).
Що ж до Гобера… Після цього сезону можна з упевненістю заявити, що Юта обікрала Міннесоту під час обміну французького центрового.
Гобер так і не зумів вбудуватися в систему Тімбервулвз, чим із задоволенням користувалися суперники. Квінтесенцією всього цього стала сутичка між Руді та Кайлом Андерсоном в останньому матчі регулярки.
Олексій Погорелов, ISPORT.ua
