Іан Пьорсі. Тактика олімпійського успіху
Але доказ успішності професіонального яхтсмена не лише стелажі нагород чи навіть повні шухляди дорогих контрактів . Це ще й інтерес до нього, навіть тоді коли він програє. У Іана Пьорсі підтвердження його статусу є в усіх фізичних формах. Він - один з найдорожчих британських брендів вітрильного спорту. До грудня минулого року поєднував кар’єру стернового олімпійського класу "Star " в екіпажі з Ендрю Сімпсоном та позицію тактика у британському синдикаті Кубка Америки Team Origin. Після того, як у жовтні минулого року проект перестав існувати, Пьорсі невдовзі продовжував роботу тактика зі шведською командою Artemis на Louis Vuitton Trophy в Дубаї. З весни цього року усі обставини змусили його зосередитись виключно на підготовці до Олімпійських ігор 2012.
Іан Пьорсі здається ідеальним гонщиком для свого олімпійського класу. Гострий інтелект , досконало-атлетична статура, й інженерне розуміння технічної складової. Його однаково цікаво слухати коли він вкотре відповідає на утерті запитання про вітер на дистанції чи розповідає про те, що деякі регати більше нагадують не змагання, а бардіжання під дощем на качиному ставку. Він однаково добре виглядає як у тренувальному костюмі так і недбало-стильних джинсах та клубному реглані, обшитому логотипами спонсорів . Він однаково погоджується на інтерв’ю навіть після того, як п’ять хвилин тому непоміченим спостерігав біля сцени церемонію нагородження своїх суперників ...
За свою кар’єру йому тисячі разів доводилось прораховувати найкоротші чи найвигідніші траєкторії на вітрильних дистанціях, але його шлях до власного успіху не завжди пролягав саме так. Першу кваліфікаційну кампанію до Олімпійських ігор в Атланті в "Лейзері" в 1995–му він програв Бену Ейнслі. А що ближче було до Олімпійських Ігор 2000 і 2008 років, тим більше його результати нагадували рулетку казино. У червні 2000 року, на домашньому чемпіонаті світу у Веймуті , де Персі виступав вже у "Фінні" він опинився аж на вісімнадцятому місці. Та за чотири місяці по тому, в Сіднеї – здобув олімпійське золото з першої спроби. У квітні 2008-го чемпіонат світу в Майямі у класі "Зірковий" Пьорсі з Сімпсоном закінчують з 52-м результатом. Через чотири місяці, на іншому боці світу, в Китаї цей британський екіпаж виграє золоту Олімпійську медаль. Тож якщо вірити цим прикметам , скромний результат бодай за півроку до Олімпійських Ігор – облудна тиша перед великим успіхом.
Боротьба на дистанції у "Зірковому" флоті тут у Веймуті за 14 місяців до Олімпійських ігор в Лондоні виявилась гострішою, аніж в минулому році на Чемпіонаті Світу в Бразилії?
Справді, цього року на Skandia Sail for Gold зібрався достатньо великий як для етапу Кубка світу флот – сорок човнів. Серед них практично уся топ-десятка з Олімпійських ігор у Пекіні, зокрема п’ять чемпіонів світу різних років: екіпажі Шайдта, Льофа, Кушнеревича, Пейпера і наш. На своїй воді ми звісно могли б мати кращий результат, аніж п’яте місце. Але початок змагань явно видався далеким від нашого розрахунку. В перший день був відкладений старт через слабкий вітер, потім поставили дуже куцу дистанцію. Ми стартували не найкраще, а на такій короткій відстані важко було скоротити відставання, і зрештою фінішували лише двадцять другими. Такий прихід для нас був як шкільна година. Наступні дні вирівняли ситуацію, але в передостанній гонці у флоті було 8 дискваліфікацій BDF (Black flag disqualification under rule 30.3), і ми теж опинились у числі покараних. Тому наше відставання від третього місця перед медальною гонкою склало 14 очок і другий результат у ній не покращив мою з Ендрю остаточну п’яту позицію. Але не варто себе карати, це черговий досвід на олімпійській воді, що дав нам можливість зробити для себе висновки.
Здається для тебе чим далі від дому тим кращий результат ? Олімпійські ігри в Сіднеї – золото, Олімпійські Ігри в Пекіні – золото, Чемпіонат світу -2010 в Ріо-де-Жанейро – золото.
(Посміхається). Я навіть ніколи не проводив таких паралелей. Але в моїй практиці справді простежується така тенденція. Просто коли далі від дому, на тебе менше тисне тягар великих очікувань, тебе щодня не екзаменує преса, менше речей відволікає від роботи і легше зосередитись виключно на перегонах.
Регата Skandia Sail For Gold була відмінною нагодою, аби за рік до олімпійських ігор оцінити свій теперішній рівень і зрозуміти над чим ще варто попрацювати. Тож, що потрібно аби на передолімпійській регаті обіграти Роберта Шайдта, Фредеріка Льофа?
Для нас ця регата була частиною підготовчого процесу. Тому що на національному рівні у нас немає такої конкуренції за олімпійську ліцензію як скажімо у "Фінні". Найголовніше вийти на пік форми в олімпійський рік. Справа в тому, що порівняно з Робертом Шайдтом і Фредеріком Льофом ми в цьому сезоні провели ще не так багато часу на воді. Вони відганялись практично на всіх етапах Кубка світу, чимало часу готувались разом на зборах в Італії . Ми виграли етап Кубка Світу на Пальма-де-Майорці, але там був доволі слабкий вітер, а тут у Веймуті завжди вітряно. Тому в цьому сезоні ми вирішили більше зосередитись на підготовці у домашній акваторії і залишаємось тут до передолімпійської регати. Якщо говорити про інші аспекти нашої підготовки, особливо технічний – то з цим у нас все гаразд, швидкістю свого човна ми задоволені за будь-якого вітру. У нас дужа сильна мотивація на наступні 13 місяців. Тож є усі передумови розраховувати на кращий результат на передолімпійській регаті , де найважчими суперникам знову будуть ті самі п’ять чемпіонів світу, що і минулого разу.
Складно зрозуміти чому саме ця чемпіонська каста потрапила під удар реформи ISAF щодо оновлення списку олімпійських класів на наступний олімпійський цикл (2012-1016) і "Зірковий" зникне з програми після Ігор у Лондоні.
Я висловлював свою позицію ще тоді, коли це питання було в стадії обговорення. І продовжую вважати , що виключення "Зіркового" з олімпійської програми – це як корозійний ефект для вітрильного спорту. "Зірковий" - це не просто найстаріший олімпійський клас, він технічно найскладніший, це клас для гонщиків з великим досвідом, вершина олімпійського вітрильного спорту. Де ще в одному флоті виступає шість екіпажів чемпіонів світу різних років? Причому, як правило, сюди гонщики вже приходять чемпіонами з інших класів. В більшості після "Фінна". Винести "Зірковий" за рамки олімпійської програми - це все одно , що скасувати надважку вагову категорію в боксі. В даному випадку я не керуюсь своїми інтересами у цьому класі, не маю на увазі власні амбіції на наступний олімпійський цикл, а оцінюю вплив цього рішення для розвитку вітрильного спорту в цілому.
Перехід із "Фінна" в "Зірковий" - це класичний напрямок, але питання в тому, по яким класам розійдуться ті гонщики, для яких перехід у зворотному напрямку вже неможливий з об’єктивних причин?
Назад на "Фінн" точно дороги немає. Тому що цей клас надзвичайно вимогливий до фізичної форми. Можливо згодом ISAF перегляне своє суперечливе рішення. "Зірковий" вже переживав тимчасове відлучення від олімпійської програми на Іграх 1976 року, але потім його повернули. Те саме можна згадати і про катамаран. Травневе рішення ISAF – компроміс , на який міжнародна федерація вітрильного спорту іде дослухаючись рекомендацій Міжнародного олімпійського комітету.
Після вигнання "Зіркового" з олімпійської програми, яку нішу ти для себе бачиш в наступному олімпійському циклі?
Можливо для нас з Ендрю домашні Олімпійські Ігри стануть останніми в якості професіональних гонщиків. Тому звісно хочеться поставити золотий знак оклику на своїй олімпійській кар’єрі. Хоча зараз ще не думається, що буде після 2012-го. Це рішення залежатиме від багатьох умов і перспектив. Наразі я не відкидаю можливості спробувати себе у тренерській роботі, щоб мій досвід працював на успіх молодого покоління британських яхтсменів.
Твій вітрильний досвід вже дотягує до тридцяти років. 11 з них на професіональному рівні. Скажи, ти коли-небудь відчував виснаження від надміру цього виду спорту у твоєму житті?
Вітрильний спорт - це і є моє життя. Хоча інколи здається що 280 днів на рік, які в середньому нам доводиться проводити на воді, численні переїзди, тренування, змагання - це як довгий коридор , що відмежовує від звичайного світу. Але я вже давно звик до того, що вітрильний спорт – це моя робота , моя професія. І якщо хочеш досягнути в ній успіху ти повинен бути одержимцем , зосередженим на досягненні мети. У будь-якій справі з напівпорожнім серцем ніколи не отримаєш результату. Звичайно, я знаю що таке і синдром перетренування , саме тому після закінчення найважливіших змагань сезону дозволяю собі трохи відпочити, як, наприклад, в минулому році , після чемпіонату світу в Ріо-де-Жанейро я майже цілий місяць подорожував Бразилією.
Добре коли поруч є такий партнер, як твій шкотовий Ендрю Сімпсон, який з повним розумінням може поставитись до цього, та ще й владнати всі справи, пов’язані з перевезенням човна до Англії?
З Ендрю ми не просто партнери. Він - мій найкращий друг, ми знайомі років з семи, разом з ним починали займатись вітрильним спортом у Саутгемптоні, змагались у національному чемпіонаті ще з "Оптимістів". Коли я пересів на "Фінн" у 1998 році ми певний час були суперниками, а після того як я виграв кваліфікацію до Ігор у Сіднеї він став моїм спаринг-партнером і надзвичайно допоміг мені підготуватись до Олімпійських Ігор. Певною мірою частина моєї першої олімпійської медалі – його заслуга. Потім, після Сіднею я вирішив пересісти на “Зірковий”, щоб у Ендрю була можливість виступити на "Фінні" в Афінах 2004 року, але в цей клас прийшов ще один наш друг Бен Ейнслі. Історія повторилась. Ейнслі виграв у Сімпсона відбір на національному рівні і той знову став лише відмінним тренувальним партнером олімпійського чемпіона. А в одному екіпажі в "Зірковому" ми з Ендрю почали виступати з 2007 року, я був впевнений, що він найкращий шкотовий , особливо для слабких вітрiв. Ми обидва були професіоналами і призвичаюватись один до одного нам не довелося. Вже в липні ми з ним виграли бронзову медаль на Чемпіонаті світу в Кашкаїші. Хоча чимало часу в передолімпійський рік довелося витратити на розробку нового човна, і ми не надто могли зосередитись саме на перегонах. А трохи більше ніж за рік наша спільна робота втілилась в золоту олімпійську медаль в Пекіні.
Її цінність для тебе більша, ніж сіднейського золота?
Так, однозначно. По-перше тому що ми виграли її разом з Бартом. (Ендрю Сімпсоном). А він до цієї миті йшов майже 25 років. По-друге боротьба за золото у Пекіні була до останнього ярду медальної гонки. Її ми розпочинали з відставанням у два очка від лідера змагань шведа Фредеріка Льофа і нам потрібно було змусити його фінішувати позаду нас із запасом бодай в один човен. Гонка була дуже важка, нервова. Ми шостими огинали перший знак, шведи були прямісінько перед нами. Але погода саме в цей день нагадувала англійську, поривчастий вітер з дощем. Ми, британці, виросли з цим і саме в той момент потрібно було відчути і довести свою перевагу. Врешті нам вдалося фінішували п’ятими, Льоф пришов десятим . Справу було зроблено. Ми разом з усією командою святкували цю перемогу до нестями. Не лише нашу, а загалом успіх усієї британської вітрильної збірної.
Що у вітрильному спорті може зробити тебе щасливішим , ніж виграш чергової золотої олімпійської медалі ?
Повернути Кубок Америки додому. Британія започаткувала ці змагання, але за 160 років жодного разу не вигравала. Це не сумісно з нашим потенціалом у вітрильному спорті. За вісім років у Британії на олімпійських іграх (Сіднеї, Афінах, Пекіні) було 9 золотих медалей. А у найпрестижніших вітрильних змаганнях ми ніяк не можемо залишити свого сліду.
Ваше коло друзів, тобто ти, Бен Ейнслі та Ендрю Сімпсон були серцем команди Team Origin у змаганнях Кубка Америки. Але після капітуляції саме цього проекту чи з’явиться у британського екіпажу якась перспектива у Кубку Америки?
Все залежатиме від того, як на хід історії Кубка Америка вплине тридцять четвертий розіграш. Як видно, одна команда-переможець може переінакшити традиції навіть найстарішого спортивного трофею. Боротьба за Кубок Америки починається не на воді, а з планування і менеджменту кампанії, ще в зародку. Чи з’явиться британський синдикат у Кубку Америки після досвіду Team Origin? – важко відповісти. Ми в цьому році навіть не змогли знайти достатню фінансову основу для того, аби наша команда Team Origin виступила в Audi Med Cup на яхтах TP52. Нам з Ендрю і Беном (Ейнслі) пощастило, що після всього цього розчарування ми могли зосередитись на підготовці до Олімпійських ігор, інші ж хлопці з нашої команди залишились не лише без роботи, а й без пристрасті, без мети. Це прикро, боляче і ганебно.
За свою кар’єру тобі не раз доводилося долати турбулентні зони і успіхів і невдач, через які проходять чи не всі спортсмени. Коли поставало питання що робити далі, хто допомагав тобі знайти правильне рішення?
Передусім я хотів би подякувати моїм тренерам Девіду Хаулетту, Ніку Харіссону і звичайно Ендрю Сімпсону. Якби поруч зі мною не було б цих людей, я не досягнув би і половини того що маю. У Девіда Хаулетта - величезний тренерський досвід і талант. Він сам був яхтсменом світового класу, виступав на Олімпійських іграх в Монреалі, Лос-Анджелесі, Барселоні. У нього завжди дуже ретельний та інноваційний підхід до технічної частини підготовки, він навчив мене усіх тонкощів настройок і у "Фінні" і у "Зірковому", зміцнював мою мотивацію наполегливо працювати заради результату.
Результат британської вітрильної збірної в Пекіні - чотири золоті медалі. На домашні Олімпійські ігри запит збільшується ?
Якщо з нашою буде п’ять - це буде фантастичний результат. У нас з Ендрю є принаймні 13 місяців, щоб досягти цієї мети.
